Робота. Потужність.

Робота

Нехай на тіло діє постійна сила \vec{F} і тіло, рухаючись прямолінійно по горизонтальній поверхні, зробило переміщення \vec{s}. Сила \vec{F} не обов’язково є безпосередньою причиною переміщення (так, сила тяжіння не є безпосередньою причиною переміщення шафи, яку пересувають по кімнаті).
Припустимо спочатку, що вектори сили і переміщення співнаправлені (рис. 1, решта сили, що діють на тіло, не вказані).
Работа_1

У цьому простому випадку робота A визначається як добуток модуля сили на модуль
переміщення:

(1)   \begin{equation*} A = F s. \end{equation*}

Одиницею вимірювання роботи служить джоуль (Дж): Дж = Н · м. Таким чином, якщо під дією сили 1 Н тіло переміщається на 1 м, то сила здійснює роботу 1 Дж.

Робота сили, перпендикулярної переміщенню, за визначенням вважається рівною нулю. Так, в даному випадку сила тяжіння і сила реакції опори не здійснюють роботи.

Нехай тепер вектор сили утворює з вектором переміщення гострий кут \alpha (рис. 2).
Работа
Розкладемо силу \vec{F} на дві складові: \vec{F}_k (паралельну переміщенню) і \vec{F}_p (перпендикулярну переміщенню). Роботу здійснює тільки \vec{F}_k. Тому для роботи сили \vec{F} отримуємо:
A = F_k s = F \cos \alpha * s. Отже,

(2)   \begin{equation*} A = F s cos \alpha. \end{equation*}

Якщо вектор сили утворює з вектором переміщення тупий кут \alpha, то робота, як і раніше визначається формулою (2). У цьому випадку робота виявляється негативною.

Наприклад, робота сили тертя ковзання, що діє на тіло в розглянутих ситуаціях, буде негативною, так як сила тертя спрямована протилежно переміщенню. У цьому випадку маємо: \alpha = 180◦, cos \alpha = −1, і для роботи сили тертя отримуємо:

    \[A_{tr} = -F_{tr} s = -\mu m g s,\]

де m – маса тіла, \mu – коефіцієнт тертя між тілом і опорою.

Співвідношення (2) означає, що робота є скалярним твором векторів сили і переміщення:

    \[A = \vec{F} \vec{s}.\]

Це дозволяє обчислювати роботу через координати даних векторів:

    \[A = F_x s_x + F_y s_y + F_z s_z.\]

Нехай на тіло діють кілька сил \vec{F}_1, \vec{F}_2, ... , \vec{F}_n, і \vec{F} – рівнодіюча цих сил. Для роботи сили \vec{F} маємо:

    \[A = \vec{F} \vec{s} = (\vec{F}_1 + vec{F}_2+...+vec{F}_n) \vec{s} = \vec{F}_1 \vec{s} + vec{F}_2 \vec{s}+...+vec{F}_n \vec{s},\]

або

    \[A = A_1 + A_2 + . . . + A_n,\]

де A_1, A_2, ..., A_n – роботи сил \vec{F}_1, vec{F}_2, ... , vec{F}_n.
Отже, рівнодіюча робота прикладених до тіла сил дорівнює сумі робіт кожної сили окремо.

Потужність

Часто має значення швидкість, з якою відбувається робота. Скажімо, на практиці важливо знати, яку роботу зможе виконати даний пристрій за фіксований час.

Потужність – це величина, що характеризує швидкість здійснення роботи. Потужність N
є відношення роботи A до часу t, за яке ця робота здійснена:

    \[N = \frac{A}{t}.\]

Потужність вимірюється у Ватах (Вт). 1 Вт = 1 Дж/с, тобто 1 Вт – це така потужність, при якій робота в 1 Дж відбувається за 1 с.

Припустимо, що сили, що діють на тіло, врівноважені, і тіло рухається рівномірно і прямолінійно зі швидкістю \vec{v}. У цьому випадку існує корисна формула для потужності, що розвивається однієї з діючих сил \vec{F}.
За час t тіло зробить переміщення \vec{s} = \vec{v} t. Робота сили \vec{F} буде дорівнювати:

    \[A = \vec{F} \vec{s} =\vec{F} \vec{v} t .\]

Звідси отримуємо потужність:

    \[N = \vec{F} \vec{v}\]

або

    \[N = F v cos \alpha,\]

де \alpha – кут між векторами сили і швидкості.

Найбільш часто ця формула використовується в ситуації, коли \vec{F} – «сила тяги» двигуна автомобіля (яка насправді є сила тертя коліс об дорогу). В цьому випадку \alpha = 0, і ми отримуємо просто:

    \[N = F v.\]

Top