Прикладка як різновид означення

Про те, що таке прикладка, як її визначити та правильно написати

Прочитайте речення. Поміркуйте, на які питання відповідають виділені слова, що вони означають, якою частиною мови виражені. Чи можна вважати їх означеннями? Чому?

1. Село Троянівка гніздиться в долині (Г. Тютюнник). 2. Сторож-дід змете з порога сніг і слід твоїх чобіт (А. Малишко) . 3. Краплинами блищать вологі очі підлітка-дівчати (М. Рильський)

Різновидом означення є прикладка. Прикладка вказує на ознаку предмета і водночас дає йому іншу назву. Прикладка виражається іменником і може бути як загальною, так і власною назвою. НАПРИКЛАД: 1. Під’їхали до зуинки «Площа Шевченка» 2. Місяць освітив Світязь озеро. 3. Трава звіробій має лікувальні властивості.

З двох іменників – власної назви і загальної назви – прикладкою є
а) загальна назва якщо власна назва – це ім’я людини. НА-ПРИКЛАД: учениця Ковальчук, академі к Борис Патон;
б) власна назва, якщо це назва неістот (річок, міст, газет тощо) або кличка тварини. НАПРИКЛАД: оема «Тополя, річка Рось, кіт Мурко

Зверніть увагу!

Щоб не помилитися у визначенні прикладки, потрібно пам’ятати, що вона за змістом конкретніша від залежного слова, бо уточнює його, дає якісну характеристику. НАПРИКЛАД, у словосполученні народ-волелюб прикладкою є слово волелюб: народ (який?) волелюб

Узгодження прикладки

Назви міст, сіл, річок узгоджуємо в усіх відмінках із родовою назвою. ПОРІВНЯЙМО:

 

ПРАВИЛЬНО	НЕПРАВИЛЬНО
до міста Львова	до міста Львів
за річкою Південним Бугом	за річкою Південний Буг

Але в географічній літературі назви населених пунктів і річок зберігають форму називного відмінка.

Інші власні назви (гір, озер, островів, станцій, планет, підприємств, кораблів та ін.), що виступають у ролі прикладки, зберігають форму називного відмінка. ПОРІВНЯЙМО:

ПРАВИЛЬНО	НЕПРАВИЛЬНО
на горі Говерла, на Говерлі	на горі Говерлі
на станції Жмеринка	на станції Жмеринці

Прикладку з означуваним словом пишемо окремо або через дефіс

1. Якщо спочатку йде родове поняття (ширше), а потім видове (вужче), то прикладку пишемо окремо, якщо ж на паки – то через дефіс ПОРІВНЯЙМО:

АЛЕ: жук-короїд, льон-довгунець, заєць-русак, гриб-паразит. У цих словах прикладка входить до складу терміна

2. Якщо спочатку йде загальна назва, а потім власна, то прикладку пишемо окремо, якщо ж навпаки – то через дефіс

ПОРІВНЯЙМО: ріка Десна – Десна-ріка, озеро Світязь – Світязь-озеро

3. В інших випадках прикладку з означуваним словом, як правило, пишемо через дефіс – незалежно від її місця. Це, зокрема, прикладки, які характеризують предмет за якісними ознаками, за віком, за національністю, за місцем проживання, за фахом. НАПРИКЛАД: учитель-мовник, мовник-учитель, хлопчик-малюк, калина-красуня, поет-романтик, відповідь-репліка. Зверніться до репетитора української мови в Києві, ящо потрібна допомога з цією темою.

Умовні власні назви підприємств, установ, організацій, в лапках   творів мистецтва, журналів, газет, пароплавів тощо пишемо в лапках. Прикладки, приєднувані до означуваних слів за допомогою слів імені, пам’яті, на ім’я, по імені в лапки не беремо НАПРИКЛАД: кінотеатр «Київська Русь», журнал «Всесвіт», Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова.