Структура музикальності та її характеристика - частина 2
Працюючи з дітьми, можна побачити, що не завжди окремі музичні здібності в однієї й тієї ж дитини рівноцінні. Так, в одних може бути яскраво виражена музична пам’ять і несерйозне ставлення до музики (ставлення без інтересу). В інших – навпаки: слабкий слух та глибокий потяг, бажання пізнати, жити музикою. А є і таке: абсолютний слух, який супроводжується пригальмованим сприйманням музичного матеріалу, слабким розумінням змісту.
Ці спостереження ще раз підтверджують мою думку про взаємозв’язок, взаємодоповнення, компенсацію одного музичного компоненту іншими. Для цього треба визначити особливості музичних здібностей дитини. Як все-таки співвіднести окремі компоненти структури музикальності? Відповідь на це питання можна знайти в праці К.В. Тарасової „Онтогенез музичних здібностей” . Досліджуючи природу музикальності, вона переконалася втому, що існують як окремі, так і загальні музичні здібності. І ті і інші необхідні для формування художнього музичного образу твору. Але різниця між ними полягає в тому, що окремі музичні здібності потрібні для вирішення проблеми формування музичного образу твору лише в окремих випадках – власне для виконання твору. До окремих музичних здібностей К.В. Тарасова відносить моторні , сенсомоторні виконавські здібності.
Загальні музичні здібності потрібні для формування музичного образу в будь-якому виді музичної діяльності.
За К.В.Тарасовою, до загальних музичних здібностей належать:
- здатність дитини емоційно відгукуватись на музику;
- сенсорні, тобто здібності пізнавального характеру (чуття ритму, яке за Тепловим Б.М. є основною –спеціальною музичною здібністю, а також мелодійні, тембральні, динамічні та гармонійні компоненти музичного слуху);
- інтелектуальні здібності: музичне мислення, музична уява та музична пам’ять .
Отже, більшість дослідників, до яких належить і Тарасова К.В., до структури музикальності включають пізнавальні здібності, без яких неможливе сприймання, відтворення та виконання музичних творів.
Якщо Тарасова К.В. об’єктом свого дослідження зробила загальні та окремі музичні здібності, то відомий психолог Б.М. Теплов досліджував основні – спеціальні музичні здібності, які не можуть існувати продуктивно без опори на вищезгадані загальні.
Б.М.Теплов виділив три основні – спеціальні музичні здібності, які складають структуру музикальності. Це ладове почуття – здатність емоційно розрізняти ладові функції звуків мелодій, відчувати емоційну виразність звуковисотного руху. Виявляється ця здібність у сприйманні мелодій, впізнаванні її дитиною, точності інтонування. Ладове почуття за Б.М.Тепловим є емоційним компонентом музичного слуху: який інтерес виникає у дитини до музики, які почуття це мистецтво пробуджує в неї. Тобто її емоційний відгук на прекрасне.
Наступна музична здібність – це слухове уявлення. Як дитина запам’ятовує та відтворює мелодію по слуху ? Це виявляється в першу чергу у співі, потім у внутрішньому слусі. Отже, слухове уявлення є репродуктивним або відтворювальним компонентом музичного слуху.
І, нарешті, музично-ритмічне почуття. Як дитина переживає музику, наскільки активно, як вона відчуває та відтворює ритм твору.
Б.М.Теплов називає музично-ритмічне почуття „основою всіх музичних проявів”.
І дійсно, в поєднанні з ладовим почуттям музично-ритмічне складає основу емоційного відгуку дитини на музику. Отже, Б.М.Теплов визначає два провідних компоненти, з яких складається структура музикальності: емоційний та слуховий. Саме за розвитком слухового компоненту (музичного слуху) можна визначити музикальність дитини.
Цікавим є те, що Теплов Б.М. розглядає музичний слух у вузькому і широкому розумінні. У вузькому аспекті він розуміє здатність дитини сприймати, чути та відтворювати звуковисотність мелодії і це дійсно дуже важливо. У широкому – це музично-ритмічне чуття, динамічний та тембровий слух, тобто забарвлення звуку.
Які ж цікаві та цінні для музичної педагогіки висновки зробив Б.М.Теплов?
Можливість гармонійного розвитку музичних здібностей він бачив у залученні дитини до різних видів музичної діяльності. Наприклад, заняття ритмікою сприятиме вдосконаленню музично-ритмічного чуття, а правильно організовані співи – розвитку звуковисотного, ладового почуття.
Причому вчений звертає увагу читачів на ранній прояв цих здібностей. „На думку всіх дослідників, — пише він, — музичні здібності можуть проявлятись раніше за інші”.
Фактичний матеріал це цілком підтверджує: прояви всіх трьох здібностей спостерігаються вже на першому році життя. А на третьому році в окремих випадках можна спостерігати вже доволі-таки високий рівень розвитку мелодичного слуху та чуття ритму.
І останнє. Б.М.Теплов показав, що прояв музичних здібностей індивідуальний для кожної дитини. В одних в силу природних задатків вони яскраво виражені, в інших формуються та розкриваються в активній музичній діяльності. Тож не можна говорити, що у дитини відсутні музичні здібності, оскільки їх прояв багато в чому залежить від характеру виховання та навчання.
Хочеться ще раз підкреслити те, що вчений предметом свого дослідження зробив саме спеціальні музичні здібності. І на відміну від інших відділив сенсорні музичні здібності від основних.
Не будемо критикувати чи сперечатися з провідним вченим двадцятого століття, а спробуймо розібратися чим вони відрізняються і чи доречно їх поєднувати.
Сенсорний, в перекладі з латини, означає орган чуттів, тобто від sensus – відчуття. Звідси і випливає „відчуваючий”, чутливий. Головний напрям сенсорного виховання – педагогічна організація сприйняття дитиною предметів, явищ та їх властивостей.
Якщо ми говоримо про розвиток музично-сенсорних здібностей, то характеризуємо сприймання дитиною творів музичного мистецтва. Як воно за допомогою своїх виражальних засобів впливає на дитину, що вона розуміє, вслухаючись в музику, знайомлячись зі змістом твору?
Як результат сприймання виникають переживання і перші паростки творчості. Що допомагає дитині почути, розрізнити властивості музичних звуків – висоту, тривалість, динаміку, тембральне забарвлення? Відчуття, сприймання, в основі яких лежить чуттєва реакція.
А що спонукало інших музикознавців віднести ці здібності до основних? Те, що вони, як і основні (а за Б.М.Тепловим, повторюємо, це ладове почуття, слухове уявлення та музично — ритмічне почуття), формуються на основі емоційної та слухової сторони. Таким чином, можна зрозуміти помилку і простежити зв’язок основних та сенсорних музичних здібностей, значення яких, на нашу думку, не можна зменшувати.
Автор: Шеремета Ольга Вікторівна