Присудок
Присудок – головний член двоскладного речення, який означає дію, стан або ознаку предмета, названого підметом. Присудок відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він є? що він є? НАПРИКЛАД: Тихі сосни до ранку шумлять, мою тугу виказують вітру (Г. Чубач).
Підмет і присудок залежні один від одного. При цьому присудок є основним носієм граматичного значення всього речення.
За будовою присудки бувають прості й складені.
Простий присудок виражається особовим дієсловом у формі дійсного, умовного чи наказового способу, а також неозначеною формою дієслова. НАПРИКЛАД: 1. Хай любов’ю нашою святиться чарівна криничка-крижаниця (П. Перебийніс). 2. Б’є осінь в бубон золотий холодними вітрами (В. Сосюра).
Присудок, виражений дієсловом у складеній формі майбутнього часу або фразеологізмом, також є простим. НАПРИКЛАД: А тепер будемо вечеряти всі разом (В. Собко). У цьому реченні присудок будемо вечеряти – простий, означає те саме, що й вечерятимемо.
Складений дієслівний присудок складається з неозначе ної форми дієслова (інфінітива) й допоміжного дієслова. Основним компонентом складеного дієслівного присудка виступає інфінітив (називає конкретну дію). Допоміжне дієслово передає граматичне значення способу, часу, особи, числа.
У ролі допоміжних слів можуть бути:
дієслова із значенням початку, кінця, продовження дії ( очати, стати, кинутися, перестати, зостатися, продовжувати тощо);
дієслова із значенням можливості, неможливості дії, прагнення, бажання (мусити, уміти, хотіти, треба, бажати, думати, любити тощо); прикметники типу радий, здатний, ладен, згодний тощо.
НАПРИКЛАД: 1. Він художник і не хотів жертвувати своїм покликанням (І. Цюпа). 2. Я вірші став писать під вечір золотий (В. Сосюра). 3. Тихович не спроможний був відвести очей від того видовища (М. Коцюбинський).
Порада: Якщо у ви відчуваєте, що “плаваєте” у цій темі, зверніться до репетитора української мови на нашому сайті.
Складений іменний присудок складається з іменної частини (іменника, прикметника, дієприкметника, займенника, числівника) і дієслова-зв’язки . Іменна частина є носієм лексичного значення присудка, а дієслово-зв’язка – граматичного.
У ролі дієслова-зв’язки найчастіше вживаються слова бути, стати, становити, являти, називатися, вважатися, зватися, доводитися, лишатися, прикидатися тощо.
До іменної частини можуть входити сполучники як, мов, точн та ін.
НАПРИКЛАД: 1. Ніч була ясна, я стежками біг (Д. Пав личко). 2. Київ стає не тільки духовним, а й освітнім центром (І. Гирич).
Дієслово-зв ’язка бути у формі теперішнього часу (є), як правило, опускається. Присудок із пропущеною дієслівною зв’язкою вважається складеним іменним із нульовою зв’язкою. НАПРИКЛАД: Паляниця – хлібові сестриця