Слова іншомовного походження: значення і написання

Слова іншомовного походження прийшли в українську з інших мов. Часто їх можна ідентифікувати за звучанням і написанням.

Значення й звучання іншомовних слів

Слова, запозичені з інших мов, іноді легко вирізнити, якщо знати деякі особливості кожної мови.

1. Слова, які прийшли в українську з французької, до прикладу, мають наголос на останньому складі. Так само, як і в «материнській» мові. Вони стосуються одягу, військової справи, суспільно-політичного життя, будівництва, архітектури, побуту, мистецтва й літератури: кашне, капюшон, фронт, флот, аташе, інтрига, авеню, бульвар, амплуа, антракт, рояль.
2. Слова, які прийшли в українську з тюркської, графічно й орфографічно можна виділити за повторенням букви «а»: сарай, баклажан.
3. Слова, які українська запозичила в німецької містять кілька приголосних підряд, а також звукосполучення «шт» на початку слова та «ей», «ай» після приголосного. Це слова з торгівлі, мистецтва, побуту, техніки й військової справи: бакенбарди, портвейн, штаб, штамп, шлейф, балетмейстер.
4. Слова грецького походження містять буквосполуки «кс», «пс» і вказують на сфери науки й мистецтва: олімпіада, психологія, ксерокопія.
5. Слова, які прийшли в українську з англійської вказують на сфери суспільства, політики, спорту: телетайп, джемпер, блюмінг.
6. Слова, які українська запозичила в польської, – це ті, які вказують на побут, професії, суспільно-політичне життя: мешкати, ліжко, тесля, міщанин.

Загалом іншомовні слова можна впізнати ще за такими характеристиками:

1) До іншомовних належать більшість слів, які починаються на голосні а, е, і: арка, аура, інтелект, епоха.

2) В іншомовних словах немає чергування о, е з і та нулем звука: брелок-брелока, трон-трону.

3) До іншомовних належать майже всі слова зі звуком «ф»: фільм, профілактика, фаза.

4) Невідмінювані іменники з кінцевим голосним: пюре, шосе, хобі, амплуа.

 

Правопис слів іншомовного походження

1. Правило дев’ятки.

В іншомовних словах після дев’яти літер: д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед приголосними кореня пишеться буква и, а не і. Наприклад: зигзаг, методика, таксист. АЛЕ: ідея, історія, бізнес.

2. Подвоєння в групах приголосних.

Подвоєння відбувається:

2.1 У власних назвах і похідних від них словах: Андорра, андоррський.

2.2 На стику однакових приголосних: останнього – префікса й першого – кореня, коли в мові є непрефіксальне слово: імміграція (міграція), ірреалізм (реалізм), АЛЕ: анотація, конотація.

2.3 В словах, які треба просто вивчити: алло, аннали, білль, брутто, булла, ванна, вілла, гамма та ін.

3. М’який знак ставиться після д, т, з, с, л, н

3.1 Перед я, ю, є, ї, йо: каньйон, консьєржка.

3.2 Після л перед приголосними: фільм, альбатрос, АЛЕ: залп.

3.3 У кінці слів, відповідно до вимови: магістраль, каніфоль.

4. Апостроф

4.1 Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

4.1.1 Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, р, г, к, х: інтер’єр, миш’як.

4.1.2 Після префікса: ад’ютант, кон’юнктура.

4.2 Апостроф не ставимо

4.2.1 Перед йо: серйозний, курйоз.

4.2.2 Якщо я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного: манікюр, бязь.

5. Пишемо ї в іншомовних словах після літер на позначення голосних: мозаїка, Енеїда, АЛЕ: староіндійський, доісторичний.
6. Пишемо у в словах, які прийшли з французької мови після шиплячих: журі, брошура, а також в словах парфуми, парфумерія.