Як писати складні слова українською

В українській мові складні слова пишуться разом і через дефіс. Осібно стоять сполуки слів (не плутати зі словосполученням!), що пишуться окремо. Наприклад, мова йде про іменники, з частинами пів-, напів- (пів року, пів ящика), які вже не пишуться разом згідно з новою редакцією «Українського правопису», а також про деякі прислівникові сполуки (до ладу, з роду в рід).

Під складними словами розуміємо іменники й прикметники, які складаються з двох основ або мають першу частину на зразок: авіа-, бета-, пів-, старо- та ін. Також до складних слів належать прислівники та службові частини мови, які пишуться разом, через дефіс й окремо (сполуки слів).

Велика кількість складних слів пишеться разом.

Знайди кращого викладача з Репетиторами Українами

Обери репетитора, щоб вивчити мову

На позначення самостійних частин мови разом пишуться такі слова:

Разом пишуться складні іменники	Разом пишуться складні прикметники	Разом пишуться складні прислівники
1. Утворені шляхом поєднання основ за допомогою поєднання сполучних звуків о, е, або без них (у тому числі складноскорочені іменники): землетрус, білоцвіття, держфонд.	1. Утворені від складних іменників, які пишуться разом: тисячолітній, енергоресурсний.	1. Утворені злиттям прийменника з іменником: увечері, поволі.
2. Утворені за допомогою першої частини іншомовного походження авто-, зоо-, макро-, в тому числі віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-, міні-, міді-, максі-, топ-, флеш-, веб-, мас-, преміум-, прес-, які за старим правописом (версією до 2019 року) писалися через дефіс: зоосвіт, максіформат, топменеджер.	2. Ті, які мають термінологічне значення: давньосерболужецька (мова), лінгвостилістичні (особливості).	2. Утворені злиттям прийменника з короткими формами прикметника: зблизька, напевне.
3. Утворені з двох частин – з дієслова наказового способу та іменника: горицвіт, Перебийніс.	3. Утворені від словосполучень (де є головне й залежне слово): зовнішньополітичний(зовнішня політика), високоприбутковий (високий прибуток).	3. Утворені злиттям прийменника з прислівником: забагато, відтепер.
4. Утворені з числівника та іменника: століття, шестиденка.	4. Утворені поєднанням китайських, в’єтнамських, корейських особових назв: маодзедунівський, кімірсенівський.	4. Утворені злиттям прийменника з числівником: натроє, спершу.
	5. Утворені сполученням іменника та віддієслівної основи: сталеливарний, вугледобувний.	5. Утворені сполученням прийменника із займенником: передусім, навіщо.
		6. Утворені внаслідок складання основ: насамперед, привселюдно.
		7. Утворені поєднанням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: спідлоба, напоготові.

Правопис складних слів через дефіс

На позначення самостійних частин мови через дефіс пишуться такі слова:

Через дефіс пишуться складні іменники	Через дефіс пишуться складні прикметники	Через дефіс пишуться складні й складені прислівники
1. Утворені з двох іменників без сполучних голосних. Вони поділяються на кілька підгруп: 1.1 синонімічні або близькі за змістом поняття: хліб-сіль, батько-мати; 1.2 протилежні за змістом поняття: імпорт-експорт, зліт-посадка; 1.3 ті, що означають фах, учений ступінь, спеціалізацію або державну посаду: фізик-астроном, член-кореспондент; 1.4 ті, що позначають персонажів казок: Зайчик-Побігайчик, Вовчик-Братик; 1.5 ті, що позначають слова, у яких перша частина наголошує на певній прикметі чи особливості предмета або явища, названої другою частиною: дизель-мотор, стоп-кран; 1.6 ті, що називають складні одиниці виміру: тонно-кілометр, людино-день; 1.7 ті, що називають військові посади: контр-адмірал, генерал-майор; 1.8 ті, що позначають складні географічні назви та прізвища: Корсунь-Шевченківський, Лівицька-Холодна; 1.9 терміни, одне слово з яких є назвою родового, а інше – видового поняття: заєць-русак, гриб-паразит.	1. Утворені від іменників, які пишуться через дефіс: контр-адміральський, нью-йоркський.	1. Утворені від прикметників або займенників за допомогою префікса по- й суфікса -ому (або -и): по-справжньому, по-батьківськи.
2. Іменникові словосполучення, що, в основному, позначають назви рослин: чар-зілля, люби-мене.	2. Коли дві частини прикметника рівноправні між собою (мають сурядний зв’язок, між ними можна вставити сполучник «і»): мовно-літературний, творчо-експериментальний (і мовний, і літературний, і творчий, й експериментальний)	2. Утворені за допомогою часток казна-, хтозна-, будь-, -небудь, -то: куди-небудь, казна-коли.
3. Іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-ост, зюйд-вест.	3. Коли перша частина прикметника – військово-, воєнно-: воєнно-стратегічний, військово-морський. АЛЕ: військовозобов’язаний.	3. Утворені повторенням тих самих прислівників, слів-синонімів чи слів-антонімів: ген-ген, видимо-невидимо.
4. Запозичені слова з інших мов, які пишемо через дефіс у мові, звідки вони прийшли: альма-матер, де-юре.	4. Якщо прикметники позначають якість із додатковим відтінком або відтінки кольорів: кислувато-солоний, темно-сірий.
5. Назви тональностей, нот, голосів: мі-бемоль, мецо-сопрано. АЛЕ: фа мінор, соль мажор.	5. Якщо перша частина прикметника – числівник, записаний цифрою: 10-ступеневий, 30-річний.
	6. Коли прикметник позначає назву проміжних сторін світу (як власне українськими частинами слів, так і запозиченими): північно-західний, норд-остівський.
	7. Якщо перша частина не має прикметникового суфікса, але за змістом в одному семантичному полі з другою частиною й приєднується до неї за допомогою о, е: вино-горілчаний, крохмале-патоковий. АЛЕ: хлібобулочний, плодоовочевий. ХОЧА: хлібно-булочний, плодо-овочевий.
	8. Коли прикметник утворений від імені та прізвища: жан-жаківський, вальтер-скоттівський.

Складні слова, які пишемо окремо

Іменники з першим компонентом пів-: пів Києва, пів країни. АЛЕ: прикметники з пів-, напів- пишемо разом: напівсерйозний, напівголосний.
Частину прислівників, які в реченні виступають обставиною, але утворені поєднанням прийменника з іменником: до останку, у стократ.
Прислівникові сполуки, утворені поєднанням прийменника з прикметником: в цілому, в основному.
Прислівникові сполуки, утворені поєднанням іменника й узгоджуваної з ним іншої іменної частини мови (прикметника, числівника, займенника): таким чином, тим часом.
Коли прислівникові сполуки утворені додаванням прийменника по до збірного числівника: по двоє, по четверо.