Як написати анотацію до статті: правила написання

В епоху інформаційного перевантаження особливо затребуваною є жанр анотації, який ставить за мету ознайомити читача зі змістом наукової роботи, статті чи книги.

Анотація – це лаконічна характеристика анотованої статті, документа чи наукової праці. У ній подається зміст, тематика, основні положення наукової праці без надмірної деталізації.

Дуже часто анотація є орієнтиром для того, хто обирає для себе джерела для читання чи аналізу. Оскільки анотація має інформативне призначення, висвітлює основні положення, без деталізації, то вона доступна багатьом і, безумовно, є необхідною для економії часових ресурсів багатьох читачів та аналітиків.

У структурі анотації слід враховувати:

1. Правильне оформлення заголовку наукової роботи, запису ініціалів автора та коректне скорочення слів.
2. Зміст і тематику твору чи статті.
3. Конкретизацію й точність передачі змісту статті.
4. Мету й проблематику наукової роботи.
5. Обсяг, який не повинен перевищувати 1000 символів.

Навчайся разом з Репетиторами України

Знайди репетитора для опанування української мови

Шукати репетитора

Анотація до статті: правила написання

Основні зауваги при написанні анотації:

1. Анотація повинна містити вступну частину, головну частину та висновки.
2. Зміст має бути логічним, насиченим науковими поняттями, й повинен відповідати визначеній темі. У жодному разі не варто повторювати жоден із фрагментів статті в анотації.
3. Основні положення повинні бути написані доступною мовою для читачів, відповідно до літературних канонів. Важливо використовувати усталені мовні конструкції, слова-кліше (обґрунтовано ідею про…, у роботі автор акцентує на…, на підставі аналізу… та под.).
4. Стиль висловлення має бути науковим, чітким, конкретним, логічним, повинен містити терміни, ті, які будуть зрозумілими для широкого кола фахівців з певної галузі знань. Недоречним є використання художнього стилю, засобів художньої виразності, повторень. Не варто перевантажувати зміст лише абстрактною науковою лексикою.
5. Мовне оформлення має чимале значення: слід уникати типових лексичних помилок, кальок чи надмірних запозичень іншомовних термінів. Важливо також узгоджувати часи та особи. Не варто змішувати теперішній та минулі часи, а писати лише в минулому часі. Доречним буде використання безособових форм дієслів (проаналізовано, доведено, обґрунтовано, зафіксовано), зрідка дозволено використовувати так звану авторську форму множини, що дає змогу авторові не лише висловлювати власні думки, а й залучати до участі в обговоренні їх слухачів, читачів.
6. Зовнішнє оформлення роботи повинно відповідати чітким вимогам (виділення заголовків, використання шрифтів, виділень, відступів, інтервалів, абзаців і под.).
7. Слід дотримуватися пунктуаційних норм (коректна розстановка розділових знаків).
8. Дотримання граматичних норм (узгодження часів, родів, відмінків та ін.).

Структура анотації:

1. Назва роботи, прізвище та ім’я автора.
2. Актуальність та мета роботи. Цей етап роботи передбачає висвітлення основних положень, що стосуються новизни роботи, її значення для науки.
3. Загальні аспекти проблем та завдань. Передбачає висвітлення ряду головних, другорядних проблем та завдань.
4. Визначення предмета та об’єкта дослідження.
5. Методологія. Перелік усіх методів, використаних у ході дослідження. За потреби детально розпишіть кожен з методів, зазначте, де саме їх застосовували, яких проблем стосувався той чи той метод.
6. Наукова новизна одержаних результатів та практичне значення роботи. Містить узагальнені твердження про наукові дослідження, про практичне значення роботи, указується ступінь вивченості теми. Також можуть бути зазначені основні концепти роботи.
7. Результати та висновкові положення. Цей етап роботи найскладніший, оскільки містить лаконічну узагальнену інформацію з усієї наукової роботи. Варто акцентувати на важливості статті, її новизні, актуальності, практичній значущості та подальшій перспективі.
8. Насамкінець варто виокремити ключові слова, словосполучення, висвітлені в статті, що відповідають тематиці роботи. Їх подають у називному відмінку у рядок через кому наприкінці анотації (від 5-ти до 10).

Зразок оформлення анотації

АНОТАЦІЯ

Микитенко П.В. Поетика збірки віршів “Медобір” В.Свідзінського 

Володимир Свідзінський й досі залишається невідомим широкому колу читачів. Його ім’я в радянський період було табуйованим, а про існування його поетичних збірок практично ніхто не знав. Завдяки дослідженням учених А. Клоччя, О. Полторацького, А. Скульського, Е. Соловей, В. Яременка маємо змогу залучитися до детального аналізу літературної спадщини В. Свідзінського.

У статті проаналізовано поетичні твори  Володимира Свідзінського,  проведено літературний аналіз віршів, що увійшли до найвідомішої його збірки “Медобір”. Досліджено архітектоніку віршів письменника, стилістичні прийоми, тропіку. Поезії митця притаманна складна версифікаційна побудова, наскрізна метафорика, естетична довершеність, сакральність, духовність, космізм, пантеїзм, релігійність, магічність, інтелектуальність.

Зокрема зауважимо про фольклорні мотиви, мотиви самотності, мотиви натурфілософські, інтимні й урбаністичні в збірці “Медобір”. Центральними мотивами в збірці є самотність, мовчання,  втрата, труд. Лексика митця часто складна в трактуванні. У поезії В. Свідзінського багато цікавих новотворів, неологізмів, що й помітно і в самій назві збірки.