Дослідження про те як птахи передають "новини"

Кожна соціальна спільнота має свої фейкові новини. в Університеті Монтани провели дослідження комунікації в популяції птахів, яке показало, що навіть птахи розпізнають достовірність інформації переданої від того чи іншого сусіда.

Дане дослідження було нещодавно опубліковане в провідному науковому журналі «Nature» і стало підсумком десятирічних досліджень випускників університету Маямі Нори Карлсон і Кріса Темплтона, а також професора Вільяма Еріка Гріна. Це проливає нове світло на соціальні системи птахів.

«Вперше люди показали, що повзики (невелика родина горобцеподібних птахів) звертають увагу на джерело інформації, і це впливає на сигнал, який вони створюють і пересилають далі», – сказав Грін.

Протягом багатьох років Карлсон, Темплтон і Грін записували крики птахів і намагалися розшифрувати, як вони спілкуються.

Кожен вид птахів має унікальну пісню, яку зазвичай співають самці, щоб дати малятам знати «я тут», а також відслідкувати місцезнаходження пташенят. Їх гучні і складні крики зазвичай звучать під час сезону розмноження.

У випадку з попереджувальними сигналами кожен звук означає конкретну загрозу: «змія на землі», «яструб в повітрі» , «яструб на дереві». Сигнали передають поточний рівень небезпеки і конкретну інформацію. Ці звуки чують всі види лісу і всі переходять в стан підвищеної готовності. «В лісі всі слухають всіх», – говорить Грін.

У цьому дослідженні Грін і його співробітники хотіли з’ясувати, яким чином гаїчки світлокрилі (родина синицевих) та червоногруді повзики (родина горобцеподібних) кодують інформацію в своїх сигналах.

У пташиній комунікації пронизливий крик синиці «сит» вказує на літаючого яструба і викликає сильну реакцію: інші птахи замовкають, дивляться вгору і пірнають в кущі. Сигнали тривоги можуть швидко поширюватися лісом. Грін говорить, що в попередніх експериментах вони реєстрували поширення сигналів зі швидкістю 100 миль на годину, що за напрямком розповсюдження він порівняв з хвилею, що відходить від корабля при його русі. «Іноді птахи в лісі знають про наближення яструба за п’ять хвилин до того, як він долітає до них», – додав Грін.

Різкий, підсилений «клич мобінгу» збирає птахів всіх видів разом, щоб переслідувати хижака. Коли хижак чує звук мобінгу, то йому зазвичай доводиться летіти на полювання набагато далі, а тому цей клич дуже ефективний. «Сова(хижак) сидить на дереві і говорить:” От дідько!” », – коментує Грін. Він називає такий спосіб передачі інформації птахами «соціальними мережами – оригінальним твітом».

При дослідженнях, проведених над синицями і повзиками, дослідники зосереджувалися на прямій інформації, тобто на тому, що птах бачить або чує беспосередньо, – на противагу непрямій інформації: та, яка отримються птахом через соціальну мережу птахів і може бути помилковим сигналом тривоги.

«У певному сенсі так відбувається і з фейковими (фальшивими) новинами: ви отримуєте інформацію через соціальні мережі і, не перевіривши її, ви робите ретвіт чи репост. Ось так і поширюються фейкові новини», – говорить Грін.

Повзики і синиці мають спільних хижаків: пугач віргінський і сичик-горобець (обидва види птахів з родини совиних). Для маленьких птахів сичик більш небезпечний, ніж пугач, оскільки він має більшу маневреність і це дозволяє йому більш ефективно переслідувати здобич. «Якщо ви їсте щось таке ж велике як ви, вам варто переслідувати його», – додає Грін.

Використовуючи гучномовці, дослідники відтворили попереджувальні сигнали синиць, що передаються повзикам: з низьким рівнем загрози про наближення пугача і високим про наближення повзика. Також пісні варіювалися в залежності від рівня загрози і від того чи були вони прямими (від самих хижаків) чи непрямими (від синиць). Результат був несподіваним.

Коли кричали хижаки (прямий метод отримання інформації) повзики варіювали свої сигнали відповідно до рівня загрози. А коли сигнал тревоги підіймали синиці, то повзики подавали лиш загальний сигнал, що не характеризував рівень загрози. Грін сказав, що дослідження показує, що повзики здатні приймати складні рішення щодо подразників в їх оточенні, і уникати поширення «фейкових новин» поки вони не підтвердять присутність хижака.

Дослідження, проведене Карлсоном, Темплтоном і Гріном в Монтані і Вашингтоні протягом багатьох років пройшли не без проблем. Велика їх частина проводилася протягом зими з метою ізоляції повзиків від синиць: передані попереджувальні сигнали повзиків не мали бути реакцією на крики божевільних синиць. Часто синиця з’являлася після того, як обладнання вже було встановлено, і дослідникам доводилося знімати все і пробувати нове місце. «Досить складно знайти повзиків без синиць поблизу», – сказав Грін. «Це була найважча частина – знайти такі умови в дикій природі». Але результати коштували того.

Грін сказав, що дане дослідження повзиків допомогло вченим краще зрозуміти, як працюють мережі зв’язку тварин і як різні види декодують інформацію, кодують інформацію і передають її далі. «Було б добре, якби люди, в цьому плані, поводилися як повзики», – додав Грін.