Умови активізації музичної діяльності школярів

Умови активізації музичної діяльності школярів

Відповідно до вікових особливостей дітей, їх інтересів та потреб, з метою виховання та розвитку музикальності, творчого вияву, було введено урізноманітнення доступних видів діяльності, здійснювався пошук прийомів та методів активізації вихованців, творчій підхід до проведення музичних занять.

schoener-musickids

Наприклад, починалося заняття з:
а) артикуляційної гімнастики, що складалася с 7-10 вправ. Її введення до структури занять обумовлювалося тим, що під час прослуховування до вступу в ансамбль майже у всіх дітей були виявлені дикційні недоліки: нечіткість вимови, що спричиняла недостатньо виразна робота органів мовлення. В результаті – неправильне вимовляння окремих слів, ковтання кінцівок складів, важливих частин музичних фраз.

З метою покращення дикції та її першопричини – артикуляції, що є запорукою красивого виконання вокально-хорових творів і було введено артикуляційну гімнастику.

Складалася вона з таких вправ:

  • - „усмішка”, (губи збираються в пучечок, після чого розтягуються в широку усмішку);
  • - „малюнок” (губи збираються в пучечок, неначе тримають олівець, яким дитина прописує ім’я, прізвище …)
  • - „моторчик” (вмикається „губний моторчик”, який допомагає зробити губи активними та пружними).

б) гімнастика для язика

  • - „проколювання щічок” („гострим” язичком дітям пропонується торкнутися внутрішніх сторін обох щік.
  • - „коло” ( по намічених в попередній вправі крапочках проводиться коло).
  • - „дзеленчалка” ,або «лопотілочка» (активна робота язика в ротовій порожнині)
  • -«цокотілочка»(клацання язика для активізації артикуляції

в) Комплексні вправи

  • -„впіймай м`ячик” (активне чітке промовляння складів, які „кидає” дітям вчитель: мі-ме-ма-мо-му-ми, ді-де тощо).
  • -„римоване слово” (активне, чітке промовлення слів: пічка-свічка; пічка-річка; і т.д.)

Позитивні результати артикуляційної гімнастики виявилися не одразу. Спочатку діти серйозно не сприймали вправи, вважали їх грою та розвагою, тому не всі діти прикладали належних зусиль для правильного виконання вправ.

Вже після тритижневих тренувань були помітні деякі зрушення. Так, виконання проблемних місць вокально-хорових творів, де раніше виникали труднощі, було вже більш чітке, активне та зрозуміле дітям.

Розвитку творчого потенціалу молодшого школяра сприятимуть музично-дидактичні ігри. Це дає можливість для розвитку музичного (інтонаційного) слуху, чуття ритму, можливість самоствердитись, самовиразитись. В роботі ансамблю використовувались такі музично-дидактичні ігри:
На розвиток звуковисотного слуху та чистоти інтонування („Запитай-відповім”, „Впіймай нотку”), на розвиток чуття ритму („Луна”, „Запитай – відповім” – ритмічний варіант).

Наприклад, музично-ритмічна гра „Впіймай нотку” розвиває інтонаційний слух на основі сприймання звуків різної висоти, вміння швидко та чисто їх відтворювати.

Хід гри: вчитель проспівує будь-яку ноту (бажано починати з примарної зони), яку „ловить” один з учнів. Після виконання ноти школярем співає (повторює) весь колектив.

Гра „Запитай — відповім” розвиває слух на основі сприймання звуків різної висоти і вміння утримувати їх у пам’яті, відтворити, не порушуючи інтонацій. Виховує активну реакцію та швидкість відповіді на задане запитання.

Хід гри: вчитель ставить нескладне мелодійне запитання з текстом, наприклад: „Олю, де ти?”, „Що ти робиш, Лесю?”. Завдання учня, до якого звертається вчитель, на тій же висоті дати відповідь, швидко створивши її у вигляді поспівки. Відповіді можуть бути такого типу: „Я тут”, „Я співаю”, „Я слухаю”.

Таким чином, відповіді мають імпровізаційний характер, а це розвиває музичну творчість та звуковисотний слух.

Серед ігор на розвиток чуття ритму є одноіменна гра. Її мета – навчити школярів ставити запитання у вигляді ритмічних малюнків, ритмічних фраз і відповідати на них у різноманітних варіантах.

Отже, музично-дидактичні ігри – це активізуючий засіб вивчення, засвоєння, закріплення музичного матеріалу, засіб активізації музичного мислення, уваги, уяви сприймання та пошукової творчої діяльності молодших школярів.

Розспівування – важливий стан підготовки учнів до розучування вокально-хорових творів. Саме вокально-хорові вправи (поспівши) сприяють послідовному оволодінню дітьми засобами вокально-хорової виразності, досягненню більш високого рівня художнього виконання допомагають подолати труднощі, які виникають при розучуванні будь-яких творів.

Важливо правильно обирати поспівши, які б зберігали інтерес та увагу школярів до музичних занять. Тому в репертуарі ансамблю використовуються вокально-хорові вправи ігрового характеру. До таких вправ належить, наприклад, „Кумо-кумо”. Гра полягає у поставленні запитання („Кумо, кумо, що варила?” і очікуваної відповіді „Борщ, борщ, буряки”). Поспівку вихованці виконують за допомогою декількох варіантів:

  • - поділ ансамблю на запитуючих та відповідаючих;
  • - зміну ролей;
  • - вибір серед усіх учасників рольової пари;
  • - індивідуальне виконання.

Отже, вокально-хорові вправи можуть не тільки формувати співацькі навички, а й артистичні якості учнів.

Top