Прикладка як різновид означення

Прикладка як різновид означення

Про те, що таке прикладка, як її визначити а правильно написати

Прочитайте речення. Поміркуйте, на які питання відповідають виділені слова, що вони означають, якою частиною мови виражені. Чи можна вважати їх означеннями? Чому?

1. Село Троянівка гніздиться в долині (Г. Тютюнник). 2. Сторож-дід змете з порога сніг і слід твоїх чобіт (А. Малишко) . 3. Краплинами блищать вологі очі підлітка-дівчати (М. Рильський)

Різновидом означення є прикладка. Прикладка вказує на ознаку предмета і водночас дає йому іншу назву. Прикладка виражається іменником і може бути як загальною, так і власною назвою. НАПРИКЛАД: 1. Під’їхали до зуинки «Площа Шевченка» 2. Місяць освітив Світязь озеро. 3. Трава звіробій має лікувальні властивості.

prykladka

З двох іменників – власної назви і загальної назви – прикладкою є
а) загальна назва якщо власна назва – це ім’я людини. НА-ПРИКЛАД: учениця Ковальчук, академі к Борис Патон;
б) власна назва, якщо це назва неістот (річок, міст, газет тощо) або кличка тварини. НАПРИКЛАД: оема «Тополярічка Рось, кіт Мурко

Зверніть увагу!

Щоб не помилитися у визначенні прикладки, потрібно пам’ятати, що вона за змістом конкретніша від залежного слова, бо уточнює його, дає якісну характеристику. НАПРИКЛАД, у словосполученні народ-волелюб прикладкою є слово волелюб: народ (який?) волелюб

Узгодження прикладки

Назви міст, сіл, річок узгоджуємо в усіх відмінках із родовою назвою. ПОРІВНЯЙМО:

 

ПРАВИЛЬНО НЕПРАВИЛЬНО
до міста Львова до міста Львів
за річкою Південним Бугом за річкою Південний Буг

Але в географічній літературі назви населених пунктів і річок зберігають форму називного відмінка.

Інші власні назви (гір, озер, островів, станцій, планет, підприємств, кораблів та ін.), що виступають у ролі прикладки, зберігають форму називного відмінка. ПОРІВНЯЙМО:

ПРАВИЛЬНО НЕПРАВИЛЬНО
на горі Говерла, на Говерлі на горі Говерлі
на станції Жмеринка на станції Жмеринці

Прикладку з означуваним словом пишемо окремо або через дефіс

1. Якщо спочатку йде родове поняття (ширше), а потім видове (вужче), то прикладку пишемо окремо, якщо ж на паки – то через дефіс ПОРІВНЯЙМО:

prikladka2

АЛЕ: жук-короїд, льон-довгунець, заєць-русак, гриб-паразит. У цих словах прикладка входить до складу терміна

2. Якщо спочатку йде загальна назва, а потім власна, то при-кладку пишемо окремо якщо ж навпаки – то через дефіс

ПОРІВНЯЙМО: ріка Десна – Десна-ріка, озеро Світязь – Світязь-озеро

3. В інших випадках прикладку з означуваним словом, як правило, пишемо через дефіс – незалежно від її місця. Це, зокрема, прикладки, які характеризують предмет за якісними ознаками, за віком, за національністю, за місцем проживання, за фахом. НАПРИКЛАД: учитель-мовник, мовник-учитель, хлопчик-малюк, калина-красуня, поет-романтик, відповідь-репліка. Зверніться до репетитора української мови в Києві, ящо потрібна допомога з цією темою.

Умовні власні назви підприємств, установ, організацій, в лапках   творів мистецтва, журналів, газет, пароплавів тощо пишемо в лапках. Прикладки, приєднувані до означуваних слів за допомогою слів імені, пам’яті, на ім’я, по імені в лапки не беремо НАПРИКЛАД: кінотеатр «Київська Русь», журнал «Всесвіт», Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова.

Top