Означення

Означення

Про узгоджені та неузгоджені означення, способи їх вираження та роль у мовленні

Означення – це другорядний член речення, який називає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? Означення залежить від члена речення, вираженого іменником, і найчастіше виражається прикметником, дієприкметником, займенником, рідше – іншими частинами мови. НАПРИКЛАД: 1. Осінній сад ще яблучка глядить (Л. Кос тенко). 2. Над доріжкою з асфальту дві берізки обнялись (В. Сосюра).

Означення, виражене одним словом, називають непоширеним, а виражене дієприкметниковим чи прикметниковим воротом, – поширеним.

Узгоджені означення узгоджуємо з означуваним словом у роді, числі, відмінку. При цьому форма означуваного слова веде до зміни форми означення. Узгоджені означення виражаємо прикметниками, дієприкметниками, числівниками, займенниками. НАПРИКЛАД: 1. Твоя цілюща, хлібе, сила тече в моїх набряклих жилах (Д. Луценко). 2. Перший день війни видався найдовшим (Ю. Збанацький).

Неузгоджені означення виражаємо іменниками, особовими займенниками, прислівниками, інфінітивами, сполученням слів. При цьому зміна форми означуваного слова не веде до зміни форми означення. НАПРИКЛАД: 1. Налилося літо пахощами квітів (В. Ковалівська). 2. Думка поїхати на завод спала раптово. (Яків Баш). Більш детальну інформацію з цієї теми отримайте у репетитора української мови.

Порівняйте:
oznachennya

Правильно ставте питання та визначайте синтаксичну роль іменників у конструкціях такого типу:

oznachennya2

Top